Мої вітання!
Педагогічне кредо: "Лиш той Учитель, хто живе так, як навчає."
Проблема, над якою працюю:
"Формування національної свідомості школярів на уроках української мови та літератури"
Два людських винаходи можна вважати найтяжчими: мистецтво керування і мистецтво виховання.
(І.Кант)
Виховання – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає про потомство й продовження роду.
Від батьків передається генетичний код, рідна мова,матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.
Динамізм повсякденного життя вносить корективи в підготовку до нього. На кожному історичному етапі вчителям доводиться розв’язувати також проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.
Отже, постала проблема усунення гострих суперечностей між досягненням багатовікового морально-педагогічного досвіду нашого народу і незадовільним застосуванням його у вихованні дітей. Фактично прогресивні традиції й національні звичаї духовно-морального, демократичного, гуманного, господарсько-трудового, культурно-естетичного характеру були приречені на забуття.
Аби долати негативні явища, необхідно внести кардинальні зміни, у вихованні підростаючих покоління. Що робити? Як діяти? Яким насправді має бути вихованець? Ці питання постають нині перед педагогом. І всі вони потребують негайної відповіді, втілення в життя. Провідною ідеєю моєї діяльності є творчий пошук, спрямований на впровадження національних традицій, відродження української культури, звичаїв народу, патріотизму і національної гордості. Тому я працюю над проблемним питанням „Формування національної свідомості школярів на уроках української мови”.
Утвердження народних традицій, пошуки нових педагогічних умов, найефективніших форм та методів роботи з формування національної свідомості кожного учня – це актуальне завдання нашого часу, яке потребує теоретичної та методичної розробки і, головне, – впровадження в практику роботи сучасної української школи.
Для вирішення проблеми поставила перед собою завдання виховати особистість, яка б не лише досконало знала свою рідну мову, але й:
· віддано любила свій народ, свою Батьківщину;
· з повагою ставилась до символів нашої держави;
· знала і вивчала історію України, традиції, звичаї наших народів;
· добре володіла основами наук;
· удосконалювала свої особистість, закріплювала позитивні якості, творила добро заради добра і була безкорисливою;
· з любов’ю і повагою ставилась до батьків;
· оберігала природу, турбувалась про неї, збагачувала її.